Романтику пошуку скарбів і пошуки утаенного залучають тисячі людей. І далеко не завжди це діти у віці Тома Сойєра. У Росії, з її багатою історією і просторами, сформувалося ціле співтовариство шукачів скарбів і золотошукачів. Великий бізнес на цьому не побудувати. А ось на рівні індивідуального підприємництва спробувати можна цілком.
Чесно кажучи, кладоискательство не терпить колективізму. Тому, крім всякого роду спільнот, у цій сфері діє куди більше тих, хто не прагне об’єднуватися в «профспілки». Це приватні золотодобувачі і «чорні археологи», названі так на противагу «білим», так би мовити, офіційним. Комусь більше до душі «війна» – пошук військових трофеїв на місцях боїв, трохи осторонь стоять «чердачники», але все ж левова частка добувачів і пошукачів захоплюється старожитностями.
Кладоискательство – це завжди на межі. В тому числі і на межі законності. Втім, є місця, де шукати і здобувати можна безбоязно – поля боїв останньої війни, старі грунтові дороги, колишні поселення, ще не виявлені археологами, а значить і не мають статусу історичних пам’яток. Але головне… Головне, товариші, це пляжі! Ось вона, нова Мекка мисливців за скарбами!
У Франції заповзятливі власники металошукачів – спеціальних приладів, «заточених» на виявлення металів, – давно поставили пошук втрачених коштовностей на потік, фактично перетворивши його нехай і сезонний, але – бізнес. А тепер ось веселі та кмітливі з’явилися і у нас. Так, астраханец Андрій Риндін запевняє, що за сезон збирає посіяних цінностей на суму в три-чотири тисячі доларів, Андрій Бєлов з Челябінська минулого літа здійснив 12 занурень і здобув 8 золотих, 18 срібних виробів, а Юрій Быбин з Красноярська перетворив «сумнівне» хобі в абсолютно повноцінну послугу. Тепер за 50 рублів в годину плюс 100 – за виклик він допомагає пляжним растяпам і лісовим растеряхам знаходити хрестики, ланцюжки, каблучки та ключі.
Улов
Половинка гільзи з написом «Remingtone 17». Зв’язка ключів. Латунна верхівка від водопровідного крана. Дві алюмінієві пробки від «Жигулівського» ще радянських часів (майже раритет!). Пробки сучасні – «Червона Баварія» та «Степан Разін» (ціна 25 коп., стан – відмінний). Монети номіналом 10 коп., 50 коп., 1 рубль і 5 рублів – всього 34 рубля). Такий типовий асортимент знахідок на одному з пляжів Фінської затоки всього за пару годин пошуків з металошукачем. Улов, прямо скажемо, небагатий, якщо не вважати задоволеною пошукової пристрасті і користі для здоров’я від прогулянки по свіжому повітрю.
Набагато перспективніше шукати на міських і приміських пляжах, тим більше що купальний сезон на носі. Перший варіант – так званий «сухий» пошук, нагадує працю старателя. Ви просто ходите по спорожнілому пляжу з металодетектором і підбираєте загублені речі. Для старту потрібно зовсім небагато – якісний металошукач (в межах 250-1 500 доларів), лопата і терпіння. Якісь предмети будуть траплятися досить часто, але на шляху збагачення стоїть міліція. Знахідки – а за законом ланцюжки, кільця і персні відносяться саме до цієї категорії – необхідно здавати в міліцію і чекати півроку, не з’являться чи обронившие все це громадяни. Але то за законом. Більшість же «трудівників» пляжу ні в яку міліцію, зрозуміло, не йдуть, діючи на межі фолу.
Другий варіант – «мокрий» (та ні, не в тому сенсі!), підводний пошук. Шукаємо те ж саме, тільки первинними витратами додаємо покупку гідрокостюма і, факультативно, обладнання для занурень.
Думка про підводному пошуку Олегу Бєлову підказав знайомий, розповівши історію одного рятувальника, якому за службовим обов’язком траплялося іноді обстежити дно і знаходити час від часу золоті та срібні прикраси. «Я дуже зацікавився цією темою, почав потихеньку збирати інформацію, в основному, з розмов з друзями, знайомими. І, як виявилося, не даремно. Майже у кожного з них або родичі, або друзі, купаючись, втрачали ювелірні вироби».
Наступним кроком пошукача-підводника стало придбання гідрокостюма, акваланга і металодетектора Excalibur 1 000 від фірми Minelab. Перший же досвід показав: без помічника, вантажів і спеціального черпака – нікуди. Олег обладнав пояс з вантажами спеціальними замками, які у разі необхідності легко відкривалися і дозволяли швидко спливати.
Головна проблема, з якою стикаються «підводники»: холод, дрібний металевий сміття (монети) і необхідність певного алгоритму пошуків. Викопати кілька десятків ям, Бєлов, нарешті, зрозумів, що і як потрібно робити. Розкопки дуже важливо доводити до кінця, орієнтуючись на чіткий сигнал. А для цього, у свою чергу, потрібно неабияке терпіння. Адже дно далеко не скрізь чисте, працювати на мулі важко – мутно.
Для зручності непогано використовувати капроновий шнур, за допомогою якого можна розмітити зону і орієнтуватися. Такий шнур натягається від берега на відстань до 40 метрів, в залежності від глибини водойми. «Я пливу по шнуру від берега, обстежую площа праворуч від шнура, доходжу до закріпленого на кінці вантажу і повертаюся назад по інший його бік, захоплюючи таким чином смугу ґрунту близько трьох метрів. Після чого шнур переноситься на три метри праворуч на березі, і процес продовжується в тій же послідовності», – розповідає Олег Бєлов. До речі, водний «варіант» дозволяє шукати «дорогі пропажі» непомітно для навколишніх, на відміну від сухопутних пляжних пошукових робіт.
І, нарешті, третій спосіб зробити гроші завдяки приладу – організація повноцінної послуги, як зробив красноярський підприємець Юрій Быбин. Він придбав металошукач вартістю 1 500 доларів, відкрив сторінку в Інтернеті, присвячену зникнення і пошуку речей, розвісив оголошення по місту, і справа пішла!
Важливий момент: з юридичної точки зору бізнес Быбина абсолютно чистий. Він – зареєстрований індивідуальний підприємець, що надає послуги з пошуку загублених цінностей. А значить, маючи постійну клієнтуру, він може не чекати необхідних за законодавством шести місяців для того, щоб знахідка перейшла у власність відшукати його людини. Сьогодні красноярський бізнесмен отримує цілком відчутний дохід від своїх послуг і мріє. Мріє знайти Тунгуський метеорит. А чому б і ні?
Тебе посодют, а ти не кради!
Як відомо, скарб – це гроші і цінності, які люди заховали в землю. Різні люди. Наприклад, розбійники. Але давайте розберемося, що таке скарб з точки зору російського законодавства, щоб дотримати «чистоту» бізнесу і не зіткнутися лицем до лиця з правоохоронними органами.
Найголовніше, що потрібно знати новачкові: ніяких федеральних законодавчих обмежень на використання металошукачів для пошукових робіт на території Росії не існує. Тобто ходити-бродити ви можете спокійно, зрозуміло, не зазіхаючи на приватну власність.
Питання – де бродити. Копати, де попало, не слід – ризикуєте натрапити на об’єкти культурної спадщини. Що це таке? Наберемося терпіння, вдихнемо побільше повітря і освоїмо ось цю цитату: «Структури археологічного характеру, в тому числі частково або повністю приховані в землі або під водою, які мають цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки, археологічні або палеонтологічні об’єкти, історичні центри поселень, фрагменти історичних планування і забудови поселень, визначні пам’ятки: культурні шари, залишки будівель древніх міст, городищ, селищ, стоянок, житла, об’єктів фортифікаційного призначення, релігійного призначення – храмів, церков, монастирів, культових комплексів, святі місця та місця здійснення обрядів, історичні поселення: міста і населені місця, вигляд яких (планування, силует забудови, пам’ятники, зв’язок з ландшафтом і інші характеристики) являє собою цінність з археологічної, архітектурної, історичної, естетичної чи соціально-культурної точок зору».
Все, кінець цитати!
Як зізнаються досвідчені шукачі скарбів, знайти місця, які такими не є і одночасно можуть містити щось цікаве і цікаве, дуже непросто. У нас куди не кинь – небудь урочище, або «культурний шар». Втім, цілком життєздатний варіант – покинуті села, не позначені на сучасних картах, і маса інших об’єктів.
Як поступати з знайденим, якщо пощастило? Як тільки металошукач подасть ознаки життя, не поспішайте ховати знахідку в сумку або кишеню – ризикуєте порушити КК РФ. Спочатку розберіться, що перед вами – знахідка або скарб. Ось кіт Матроскін пояснив би Кульці різницю по суті. Знахідка – це коли неглибоко і небагато. А скарб – це коли всі відразу, блищить, дзвенить і – глибоко. У скрині або кубушці.
Виявив «знахідку» – втрачену річ, згідно з буквою закону (ЦК РФ) зобов’язаний негайно повідомити про це особу, що втратила її, або власника речі, або кого-небудь іншого з відомих йому осіб, які мають право отримати її, і повернути знайдену цій особі. Якщо особа, яка має право вимагати повернення знайденої речі, або місце його перебування невідомі, відшукав зобов’язаний заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування.
Знайшов річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції, орган місцевого самоврядування або вказаною ними особі. Якщо протягом шести місяців власник не встановлений, то «пошуковик» набуває право власності на неї. Інша справа – скарб. Це навмисно приховані (найчастіше землі) цінні предмети, які, на відміну від знахідки, що не мають власника. При цьому якщо знахідкою може бути будь-яка річ, то скарбом є лише гроші або цінні предмети. Доля виявленого скарбу тепер вирішується інакше, порівняно з законодавством, що діяло раніше (ст. 148 ЦК 1964). Якщо колись скарб зізнавався власністю держави, то тепер він надходить у власність особи, якій належить майно, де скарб був прихований, та в особи, що його знайшов.
Однак у разі виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам’яток історії або культури, він підлягає передачі в державну власність. При цьому власник земельної ділянки або іншого майна, де скарб був прихований, і особа, яка виявила його, мають право на отримання разом винагороди в розмірі 50% вартості скарбу. Винагорода розподіляється між цими особами в рівних частках, якщо угодою між ними не встановлено інше. Якщо ви копаєте без згоди власника, будьте готові до того, що винагороди не дочекаєтеся, зате проблеми будуть.
Загалом, шукайте, дотримуйтеся закон і – знайдете!// «Бізнес-журнал»
КОМЕНТАРІ Прилади, відомі як металодетектори, винайшли аж у 20-х роках минулого століття хитрі американські капіталісти, яким не давало спокою злодійство на заводах. Потім, у воєнний час, зрозуміло, виникла необхідність виявляти міни, і обладнання серйозно удосконалили. Підприємливий люд швидко адаптував військову розробку для мирного життя і заходився шукати скарби з допомогою громіздких і енергоємних приладів. В 60-е роки з’явилися металошукачі в компактному виконанні, а майже через півстоліття їх чутливість сильно змінилася. Основний принцип роботи таких приладів – контакт електронного пристрою з металом і здатність «повідомляти» про це людям – писком, рухом стрілки і іншими проявами.
Як запевняють експерти, різниця між моделями нижнього цінового сегмента і дорогими марками полягає, насамперед, у методах випромінювання радіохвиль, а також уловлювання, обробки та інтерпретації вторинних сигналів. Простіше кажучи, дорогі прилади більш чутливі, рідше помиляються і повідомляють пошуковику ряд корисних відомостей, у тому числі глибину залягання об’єкта. Дорогі моделі – від 1 000 до 3 000 доларів, частіше потужніше, зручніше і здатні ефективно працювати годинами.
Чи не найважливішим параметром для шукача скарбів є здатність приладу до дискримінації – відсівання небажаних знахідок, тому що всім відомо, скільки пивних пробок можна зібрати з квадратного метра російського лісу.
Експерти компанії «Родоніт», що спеціалізується на торгівлі металодетекторами і послуги, так або інакше пов’язаних з кладоискателями, радять починати з приладу «середньої» цінової та ваговій категорії. Маючи на увазі, що недорогий інструмент може розчарувати вас, а з комп’ютерним часом непросто розібратися. На розвиненому ринку широко представлені моделі для новачків. Tesoro Compadre за 250 доларів, Fisher 1212-Х-8 – 320 доларів, серія Classic від white’s – I SL за 300 доларів. Для підводного полювання підійдуть Tesiro (США) моделі Sand Shark – 790 доларів, Tiger Shark – 850 доларів і Surfmaster PI компанії white’s за 1 000 доларів. До речі, якщо інтерес до пошукам скарбів прокинувся, а в окупності витрат ви не впевнені, візьміть металошукач напрокат. Принаймні, активні вихідні вам забезпечені.
