Перші копійки з’явилися в 1534 році, коли Іван Грозний був ще дитиною, і літописи тих років писали, що почали робити нові гроші із зображенням «государя великого князя на коні ім’я спис у руці, і тому прозвали гроші копейного». Дійсно, перші копійки – це шматочки срібла вагою 0,68 грама, за формою нагадують кавунові насіннячка, мали зображення царя у вигляді святого Георгія на коні, що вражає списом змія.
Яке смутний час б не стояло, ніхто з наших предків, які жили в допетровский період, не думав вилучати з обігу гроші, випущені інтервентами або самозванцями. Скарби тих років – це зазвичай ціла колекція копійчаних монет столітнього періоду. Стабільні гроші (а копійка протягом 120 років була самою великою монетою, незважаючи на війни і потрясіння) сприяли зміцненню держави.
Що ж можна було купити на копійку в XVI столітті? Пуд жита коштував 5 копійок, тобто на 1 копійку можна було купити 3 кг жита, сокира – 7 копійок, замок – 5-10, корова і кінь йшли по рублю, одяг (порівняно із зерном та інструментом) коштувала недешево: проста сірячина обходилася селянинові в 20-40 копійок.
Носили в ті часи гроші в гаманці за поясом. Якщо мала сума – клали, щоб не втратити, за щоку. Зберігали їх тоді в панчохах, в разі небезпеки заривали в землю.
Яка ж середня величина скарбів тих часів? Зазвичай від 300 до 900 монет, тобто 3-9 рублів. Якщо перевести на корів з кіньми – ніби непогано, якщо на сорочки – то так собі.
Найбільше цінуються серед колекціонерів копійки, викарбувані із золота як військові нагороди, а також золоті копійки Лжедмитрія і Василя Шуйського. На закордонних аукціонах ціна їх деколи перевищує тисячу доларів.
Все, сказане досі, відносилося до копійки допетровського часу. В 1704 році Петро I провів докорінну грошову реформу: копійка стала випускатися з міді і збільшилася в розмірі. Середній розмір заробітної плати некваліфікованого працівника в цей час становив 5-8 копійок на день. Для порівняння: пуд м’яса тоді коштував 30 копійок, пуд хліба – 10 копійок. За день робітник заробляв на 2,5-4 кг м’яса.
При останньому царі Миколі II корова коштувала від 8 до 10 рублів, а денний заробіток покрівельника становив у середньому 2 гривні 8 копійок, столяра – 1 рубль 92 копійки, слюсаря та коваля по 1 рублю 90 копійок.
Які ж ціни були тоді в Петербурзі? Кілограм хліба коштував 5 копійок, м’яса – 30 коп., 100 грамів шоколаду – 15 коп., осетрини – 8 коп., відро добірних помідорів коштувало 8 коп., а на копійку тобі насипали повну кишеню насіння.
До речі, навіть з початком війни в 1915 році ціни на базарах були цілком стерпні. Так, різдвяний гусак коштував 85 копійок, качка – 40, курка – 30, а куріпка – всього 15 копійок. Яловичина і баранина йшли за нашими мірками приблизно 25 копійок за кілограм. Пуд морозива молока взагалі обходився в… 50 копійок.
Н. С. Хрущов згадував: «Коли до революції я працював слюсарем і заробляв свої 40-50 рублів на місяць, то був матеріально краще забезпечений, ніж коли працював секретарем Московського обласного і міського комітетів партії». До речі, в 1917 році Хрущову було лише 23 роки, і він, звичайно, не був по-справжньому кваліфікованим робітником, який міг отримувати в той час і за 100 руб. в місяць.
Так що при царі купівельна цінність копійки була, безсумнівно, висока, тому в обігу перебували ще й монети в чверть і півкопійки. Але з часів Івана Грозного до останнього царя Миколи II купівельна ціна копійки падала. По деяким групам товару таке падіння було десятикратним. У радянський же час, і тим більше зараз, копійка знецінилася ще більше. Хоча на ній і зараз, як у старовину, зображення святого Георгія на коні, що вражає списом змія. Але вершник на коні – вже не цар…
