Чомусь багато хто наші громадяни думають, що радянська дрібниця стоїть непоганих грошей, а особливо 1961 року. Деякі пояснюють це тим, що при виготовленні використовувався особливий дуже цінний метал, який сьогодні скуповують за кордоном, інші вважають, що держава викуповує копійки 1961 року за великі гроші, треті вважають, що колекціонери просто кидаються у пошуках заповітних монет 1961 року. У принципі, більшість цих суджень побудовано на кількох фактах, які перед очима:
– оголошення про скупку радянської дрібниці, які публікують лохотронщики. Ціни вони оголошують настільки привабливі, що багато володарі радянських копійчаних монет, клюють на ці оголошення. Лохотрощикам ж потрібно лише одне – щоб чоловік купив у них каталог та упаковку для пересыла монет, а монети їм абсолютно не потрібні.
– теж оголошення, але про купівлю радянських монет визначених років. Їх публікують перекупники в цілях трохи заробити на перепродажу. Проте менталітет нашого народу такий – коли бачать, що якась річ комусь потрібно, значить вона дуже цінна. Те, що потрібні лише певні року, їх не бентежить.
Так скільки ж коштують монети часів СРСР, приміром, 1961 року. Відповідь – анітрохи. Ні колекціонерам, ні перекупникам вони даром не потрібні (ну може тільки монети номіналом 1 копійка 1961 року, ціна яким сьогодні 20-30 рублів).
Звичайно, є у звичайній радянській дрібниці і досить рідкісні монети, які якраз і потрібні перекупникам і колекціонерам, але знайти їх дуже важко, на те вони й рідкісні. Також щодо такої фрази як «Хай лежать до кращих часів, потім ці монети продамо» можна сказати наступне – кращі часи настануть років через триста, а до цього копійки СРСР будуть коштувати стільки ж, скільки і зараз. Аж надто багато їх збереглося, на двадцять поколінь колекціонерів точно вистачить.
І все ж, якщо ви бажаєте вигідно продати свої радянські монети, то ви можете піти двома шляхами – жити ще років триста-чотириста або зобов’язати кожного людини нашої Батьківщини зібрати колекцію радянської погодовки у п’яти примірниках.
