Серед опублікованих перснів особливої уваги заслуговує новгородський бронзовий перстень з овальним щитком і зображенням птаха в обрамленні прямий круговий напис «ПЕРСТЕНЬ ДОБРАЧА» (17). Судячи з палеографії накреслення букв «Я», читається як «А», і літери «Ч» у вигляді «келиха», можна говорити про приблизну дату перстені серединою XVI ст. М. В. Сєдова та Н.М.Курганова, описали знайдений в Суздалі аналогічний за текстом бронзовий перстень 2-ї половини XVI ст. з овальним щитком і зворотного трехстрочной написом «ПДОБРАЧ», вважають, що першу букву «П» слід читати як скорочення від слова «друк».
У дореволюційному зборах Н.Ф.Романченко також була «масивна мідна перстневая друк XVII століття з написом, розташованої в чотири рядки «Перстень добраго чубчик»”. Цей самий перстень був дещо раніше описаний В. К. Антошевським. Цілком ймовірно, що всі три вищевказаних перстені несуть у своїх написах одну і ту ж інформацію, а саме, «Перстень (друк) доброго людини». Але тоді виникає ряд наступних питань. Для чого потрібна була ця печатка? Для чого потрібна така констатація? Який сенс вкладав у слово «Добрий» і яка тут роль птахи?
Відбитки перснів-печаток № 10-11
Зображення, близькі представленому, відомі на прикладних воскових печатках, на новгородських печатках, а також на тверських печатках і монетах XV-XVI ст. Вони зустрічаються і на болгарських золотих перснях XIV ст. з владельческими написами навколо зображення птаха. На наш погляд, росіяни персні з подібним сюжетом – це ті ж самі владельческие персні, але відображають досить високе суспільне становище їх власників.
Взагалі, зустрівшись з різноманітністю зооморфних зображень на перснях, дослідник не може не задатися питанням: до якого стану належали їх володарі, які вони мали посади та положення?
Відповісти на це частково дозволяє перелік малюнків особистих печаток або перснів-печаток, які були описані в 1858 р. директором Московського архіву Міністерства юстиції П. Івановим. З людей, що мали відношення до військової служби, особисті персні-печатки прикладали люди вищих станів: цар, великий князь, князь-воєвода, боярин, бояри-воєвода, діти боярські, близький стольник-воєвода, думний воєвода, облоговий голова, ближній окольничий-воєвода, окольничий-воєвода, дворянин, дворянин-воєвода.
Необхідно також сказати кілька слів і про матеріали, з яких виготовлялися персні. Відомості такого роду в старих публікаціях зазвичай скупі. Так, в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона згадується лише, що «персні робилися з золота, срібла, міді, булата, заліза, олова». Більш детально та ґрунтовно вивчити представлені в цій статті персні, зрозуміти можливості середньовічних і давньоруських майстрів-ювелірів дозволяють сучасні методи аналізу металевих сплавів. З їх допомогою за процентним співвідношенням домішок до основного металу сплаву можна виявити спеціально зроблені (або випадкові) добавки, що забезпечують переважання тих чи інших якостей матеріалу виробу: міцність, в’язкість, гнучкість, відтінки кольору та ін.
Сплави, що використовувалися для виготовлення печаток у середньовічний період, в основному були мідними, срібними або олов’янистих-свинцевими (стара назва олова і його сплавів – «спруда»). Іноді в складі домішок сплавів виявляються досить несподівані добавки. З шести проведених експертиз складу металу перснів представленого зборів в якості домішок виявлені наступні елементи: кадмій – 9,8 %, барій – 2,2 %, молібден – 4,6 %, титан – 0,4 % і залізо – 2,1 % (рентгено-флюорісцентний аналіз проводився фахівцями відділу нумізматики антикварного салону «Катерина» (Москва))
Персні. Лиття, гравірування. Мідний сплав.
(14-16 – з колекції автора; 17 – з приватної колекції)
14. Новгород. XV-XVI ст. 23,2×13,1×10,6 мм.
15. Рязань. XV-XVI ст. 22,1 х 12,2 х 9,9 мм
16. Муром. XV-XVI ст. 21,7 х 11,7 х 11,2 мм
17. Новгород. Середина XVI ст. 22,5 х 12,8 х 9 мм
