Центробанком Росії 1 серпня 2012 року в обіг була запущена ювілейна монета номіналом 2 рублі генерал від кавалерії М.Н. Раєвський, історичної серії “Полководці і герої Вітчизняної війни 1812 року”.
На реверсі представлено рельєфного зображення погрудного портрета Миколи Миколайовича Раєвського у військовому мундирі, під ним у канта на широкій стрічці напис: “Н.Н. РАЄВСЬКИЙ”.
Генерал Раєвський Микола Миколайович зустрів Вітчизняну війну 1812-го року в якості командира 7 корпусу 2-ї армії, на чолі якої перебував Багратіон. Під початком Багратіона складалося 45 тис. солдатів, але вся армія відступала, щоб з’єднатися з військовими силами 1 армії, командуючим якої був Барклай де Толлі.
Французький імператор, щоб не допустити з’єднання російських сил, вислав напереріз їм корпус в 50 тисяч солдатів під командуванням свого улюбленця маршала Даву. Корпус кавалерійського генерала Миколи Раєвського в 15 тис. бойових одиниць зав’язав бій з солдатами Даву поблизу села Султановка. Сутичка тривала більше 10-ти годин, Раєвського поранило, але він продовжував очолювати атаки своїх солдатів. В результаті російський корпус був збережений, а супротивник не зумів прорватися.
За час цього виснажливого бою армії Багратіона вдалося подолати Дніпро і з’єднати свої сили з силами 1-ої армії під Смоленськом. Успішне возз’єднання російських врятувало їх від знищення, але привело в лють Наполеона, який розраховував на швидку перемогу. З того моменту слава генерала Н.Н. Раєвського і його ім’я стали широко популярні серед російських солдатів.
Микола Миколайович обороняв Смоленськ, вів захист артилерійської батареї на Курганної горі в Бородінській битві. Цей бій став ключовим у ході Бородінської битви і дозволив вирішити результат усього бою. Раєвський отримав складну рану, але не залишив солдатів. Повернутися в армійський стрій після отриманих ран він зміг лише в 1814 р., брав участь у боях за взяття столиці Франції – Парижа.
